Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури

Діафорологія: від інвентаризації мерехтінь до нової дидактики

Anfisa Doroshenko — 2023-06-21

У статті виокремлено та стисло охарактеризовано, з одного боку, концептуальний зміст поняття діафори, в якому вбачаються цікаві можливості для уточнення в царині теорії культури, та, з іншого боку, принципи діафорології та діафорологічного методу, висунуто припущення щодо їхнього особливого дидактичного аспекту. Наведено загальні атрибутивні властивості «діафори», стисло окреслено її місце в теорії метафори, загальному літературознавстві, філософії інформації. Побіжно виявлено та висвітлено схожість мотивів двох окремих методологічних підходів, які тяжіють до діафорології як науки і мають виразний діафорологічний характер, тобто спираються на знання про відмінності, розрізнення, нюансування. Цими підходами є центральна для цього тексту теорія Р. Барта та художньо-дослідницька практика М. Дюшана, яка потребує подальших інтерпретацій, опрацювань та додаткового аналізу.

Історичний детектив та історія як детектив: до питання міжжанрового синтезу

Olena Kolesnyk — 2023-06-21

Статтю присвячено аналізу популярного жанру історичного детективу / ретродетективу, розглянутого в аспекті смислових полів, спільних з іншими літературними жанрами, які й забезпечують можливість їх синтезу. Зокрема, мотив активності минулого в сьогоденні та майбутньому, наявний практично в усіх літературних жанрах, має формотворче значення саме в детективі, де фабула побудована на ретроспективній реконструкції перебігу подій, які привели до певної ситуації (злочину), а також в історичних та квазіісторичних (альтернативна історія, криптоісторія) жанрах, у яких подібну «детективну» роботу щодо відтворення реальних або гіпотетичних подій, їхніх причин і результатів, проводять сам автор та деякою мірою реципієнт. Особливе місце таке художнє дослідження посідає в жанрі «роману-розслідування», де автор може презентувати власну науково обґрунтовану версію неоднозначного історичного матеріалу. Мотив усвідомлення справжніх причин і характеру подій наявний також у психологічному романі, де акцент переноситься із «зовнішньої» загадковості ситуації на таємниці глибин людської душі.

Вплив віртуальної комунікації на мовну картину світу (на прикладі WebEnglish)

Larysa Osadcha — 2023-06-21

У статті розглянуто мову як феномен культури. Концептуальний засновок дослідження спирається на твердження про онтологічний статус мови: поява назв, нових номінативів у мові надає названому об’єкту статусу буття. Людський колектив придумує назви для тих феноменів, які для нього вкрай важливі. Оскільки інструментом мислення є слова, то мова також обумовлює те, що на ній може бути помислено. Історичні чинники посприяли перетворенню англійської на засіб глобального спілкування, цей її статус тільки посилився в епоху мережевої віртуальної комунікації. Тому в дослідженні порушено два питання: яким чином мережевий, екранний формат спілкування впливає на розвиток мови та якими є наслідки для концептосфери англійської мови від такого лінгвотериторіального домінування? По-перше, екранне спілкування сприяло домінуванню писемного мовлення для чатингу, тобто повідомлення друкувалися, але при цьому застосовувався розмовний стиль і спрощувався правопис, граматика (зокрема синтаксис) з метою економії часу. Тому деякі абревіатури, акроніми перетворилися на сталі самодостатні вислови й активно циркулюють в усному мовленні. По-друге, глобальну англійську, так звану WebEnglish, комуніканти засвоюють поверхово, без занурення у смислові фразеологічні, ідіоматичні глибини. Це сприяє її креолізації, спрощенню. Тому гідною відповіддю на ці виклики з боку Weblish природній English є захист мовного й культурного різноманіття, стратегування та впровадження політики полілінгвізму у світі.

Ефемерна сентиментальність у світі творів Ґаспара Ное

Mykhailo Sobutsky — 2023-06-21

Статтю присвячено аналізу творчості одного з найбільш неоднозначних режисерів сучасності, адже оцінювання його творчого доробку варіює від беззастережного прийняття й захвату до так само беззастережного відторгнення й навіть остраху. Автори намагалися, попри всю провокативність деяких епізодів, підважити надто квапливі судження, роздивитися у фільмах Ґаспара Ное ту естетичну й чуттєву їх сторону, яку назвали ефемерною сентиментальністю. Поворот до сентиментальності характерний для доби метамодернізму, після постмодерністської іронії й деконструкції, але він ефемерний у тому сенсі, що поверховий погляд може не вловити її. У глядача залишається лише непевне відчуття чи враження. Завданням цієї статті було його артикулювати. Опрацьовано 8 фільмів Ґаспара Ное (суцільна вибірка), які існують окремо, а не як новели у складі чогось іншого. До їх інтерпретації залучено, зокрема, інструментарій психоаналітичної теорії Жака Лакана, що видавався найбільш релевантним у цьому випадку.

Вступне слово. Per aspera ad veritatem

Yurij Dzhulay — 2023-06-21

Відомості про авторів

Notes about authors Vol. 6 (2023) — 2023-06-21

Пізній Вітґенштайн К. Ґірца: «насичений опис» як антропологічна концепція та оселя антрополога

Yurij Dzhulay — 2023-06-21

У статті розглянуто питання розвитку К. Ґірцем можливості розуміння особливостей «насиченого опису» культур, яке несе інтегральний образ «життя» у ньому, джерелом якого є образ відчуття кроків на ґрунті чужої культури Л. Вітґенштайна. На основі аналізу звернень К. Ґірца до праць К. Берка, Р. Уеллека і О. Уоррена, С. Ланґер та С. Хаймана було виділено образи заняття літературною критикою та життям під тиском популярних ідей науки, оригінально розвинені в образи тривалого заняття насиченим образом, або реакцій на методологічні спокуси від grande idée.

Танатологічний ракурс соціокультурного розвитку людства

Denys Korol — 2023-06-21

У статті автор звертає увагу на принциповий зв’язок уявлень про смерть і потойбіччя з цивілізаційними векторами розвитку людства. Запропоновано декілька соціокультурних спостережень щодо певних стародавніх соціумів у контексті культурно-історичної танатології від пізньої первісності до «аксіальної» зрілості включно: небо як первинна локація позатілесних сутностей (себто духів, душ та їхніх аналогів); концепт голови та маски як їхнє тимчасове вмістилище; просторові уявлення про потойбіччя, втілені в поховальних спорудах; категорія межі в традиційній міфологічній свідомості, а також характерні злами свідомості епічної. Окремо розглянуто танатичні уявлення в суспільствах «аксіального» типу і як це допомагає виявити настання такої фази за певного соціокультурного етапу чергової держави.

Тіло: можливість іншого погляду

Vadym Miroshnychenko — 2023-06-21

У статті, відштовхуючись від докорінного переосмислення проблеми кореляції між тілом і тілесністю в межах деконструкції, окреслено проблематику тіла у відриві від тілесності чи будьяких кореляцій. Запропоновано соціокультурний, гуманітарний погляд на цю проблематику, що не виключає філософських ремінісценцій. З позицій теорії культури автор вважає, що в межах деконструкції (із залученням деяких інших дослідницьких напрямів) можна по-новому поглянути на кореляцію тіла з тілесністю, для того щоб на теоретичному рівні позиціонувати тіло «як таке» і поставити питання про його деконцептуалізацію.

Титулка та реквізити

Title & Publication details Vol. 6 (2023) — 2023-06-21

Зміст

Contents Vol. 6 (2023) — 2023-06-21

Троянські мотиви в міфогеографії Києва

Ruslana Demchuk — 2023-06-21

У статті розглянуто міфогеографію Києва, зокрема рецепцію універсального «Троянського міфу» в соціокультурному просторі міста. У дослідженні поряд із загальнонауковими методами: типологічним (стійкість культурних ознак) та інтегративним (спільність культурних ознак) – використано спеціалізований – міфореставраційний метод, що дає змогу в будь-якій культурній формі виділити міфологічні ознаки, алюзії, образи, сюжети, які проявляють багатошаровий зміст явищ і феноменів. Наукова новизна дослідження полягає у виокремленні різноманітних модифікацій «Троянського міфу» стосовно культурного ландшафту Києва на підставі аналізу відповідної топоніміки та міфопоетики від доби Середньовіччя до епохи Модерну.
Зроблено висновок, що міфогеографія Києва відповідає моделі палімпсеста, де просторові образи темпорально нашаровуються на матрицю культурного ландшафту. Активація «Троянського міфу» на теренах України відповідає ренесансним тенденціям загальноєвропейського культурного мейнстриму – дошукуватися античного родоводу міст, держав та народів.

Правда історії в графіті на фресках Софії Київської: нове прочитання найдавніших написів

Nadiia Nikitenko — 2023-06-21

У статті в контексті запропонованого в науці авторкою нового датування Софії Київської 1011–1018 рр. актуалізовано концептуальну проблему апогею розвитку давньої Русі-України. Авторка доводить, що цей історичний феномен притаманний добі Володимира Великого, а не Ярослава Мудрого. З цією метою проаналізовано найдавніші софійські графіті 1015 і 1019 рр. Нове прочитання цих графіті за методом комплексного каузального підходу дало змогу чіткіше зрозуміти сфальсифіковану в літописах конкретну історичну ситуацію, яка зумовила їх появу. Атрибутовано автографи Володимира (Василія) Великого і його сучасника – візантійського архонта Никифора Ксифія, виконані ними у 1015 р. Це найдавніше маркування факту існування в цей час Софії Київської як уже побудованого і розписаного фресками храму, який Володимир прагнув завершити до своєї смерті. Існування Софії в другому десятиріччі ХІ ст. підтверджують також раніше досліджені графіті 1019 р., які належать княгині Олісаві – матері Святополка І – та його оточенню, а також дружинникам новгородського посадника Коснятина Добринича.

Питання музеєфікації Китаївського археолого-історичного комплексу

Sergii Pustovalov — 2023-06-21

Статтю присвячено питанню музеєфікації унікальної пам’ятки – Китаївського археолого-історичного комплексу на південній околиці м. Києва. За невеликим винятком, цей комплекс зберігся в недоторканому вигляді до сьогодення. Археологічні розкопки городища проводили в різні часи на обмеженій площі. Мета статті – виявити й оцінити можливості музеєфікації Китаївського комплексу, його проблемні ділянки та шляхи їх дослідження. Завдяки збереженості городища та сучасним знанням щодо особливостей давньоруської оборонної архітектури можливо створити ескізний проєкт музеєфікації городища. Автори наголошують, що Китаївське городище потребує ансамблевої реконструкції. Докладно розглянуто окремі його вузли: два передових укріплення та територію дитинця – з акцентом на проблемних моментах, які ще потребують дослідження. Автори роблять низку припущень, зокрема про вежу донжон у південному куті дитинця, велику житлову споруду на кшталт терема на пласкій верхівці дитинця, оформлення входів, підйомний міст, способи захисту від грецького вогню. Запропонована реконструкція може бути уточнена після розкопок.

Перформативні виміри академічної і публічної філософії

Mariia Lihus — 2023-06-21

У статті проаналізовано перформативні виміри академічної і публічної філософії. Обґрунтовано перформативність сучасної філософії, що виявляється у зверненні до перформансу як інноваційної практики академічного викладання філософії та орієнтації публічної філософії на заохочення широкого загалу до участі в подіях філософської комунікації. Явище перформансу в контексті академічної і публічної філософії розглядається як спільна соціальна дія і подія комунікації, що підважує зміст колективних уявлень і норм. Перформанс трактується як спосіб формування та трансформації публічного простору.

Полістилістика паралітургійної музики Святослава Луньова

Olena Yaremchuk — 2023-06-21

У статті простежено шлях розвитку православної культури в Україні, зокрема паралітургійної музики. Описано пошуки духовного в музиці, висвітлено ключові надихаючі обставини. Розглянуто розмаїття напрямів, стилів, тематики в хоровій симфонії, що репрезентує культурну панораму різних історичних періодів на території України. Досліджено паралітургійний напрям творчості сучасного українського композитора Святослава Луньова. Зокрема, проаналізовано спорідненість архаїчних культових піснеспівів із новітніми паралітургійними композиціями у творчості С. Луньова на прикладі симфонії для мішаного хору a cappella «Страсна седмиця».