https://nrpcult.ukma.edu.ua/issue/feed 2026-05-21T16:30:38+03:00 Джулай Юрій Володимирович, доцент кафедри культурології факультету гуманітарних наук (Національний Університет «Києво-Могилянська Академія») | Yu. Dzhulay., Professor in the Department of Cultural Studies, Faculty of Humanities (National University of Kyiv-Mohyla Academy) yu.dzhulai@ukma.edu.ua Open Journal Systems Науковий рецензований журнал відкритого доступу з культурології https://nrpcult.ukma.edu.ua/article/view/361766 2026-05-21T16:30:38+03:00 Ольга Брюховецька olha.bryukhovetska@ukma.edu.ua

<p>У статті здійснено критичне переосмислення впливової теорії культурної травми, розробленої Джеффрі Александером та його колегами, і поставлено під сумнів її претензію на роль універсальної моделі для розуміння колективної травми. Стверджується, що цю теорію доцільніше розглядати як неофункціоналістську апропріацію культурного повороту в соціології. У цій теорії культурна травма постає наслідком успішної публічної репрезентації: дискурсивним конструктом, який можна діагностувати на рівні наративів і колективної ідентичності (те, що авторка називає «дискурсивним детермінізмом»), тоді як питання втіленого досвіду й зцілення відходять на другий план.<br>У статті показано, як це зміщення від досвіду до значення супроводжується діагностичним фокусом теорії культурної травми, коли ключовим стає питання не про те, як пережито чи переживається насильство, а чи «сконструйовано» травму в цьому суспільстві. Конструктивістська лексика Александера прочитується крізь призму його функціоналістського, орієнтованого на системність стилю мислення, що виявляє напруження між антисистемністю конструктивізму і його апропріацією для побудови діагностичної системи. Спираючись на дискусії довкола культурного повороту, авторка вводить теорію культурної травми в ширший інтелектуальний контекст. Якщо віра в силу мови конструювати реальність спершу відкривала можливості критичної роботи з культурою, то на пізнішому етапі її однобокість стала очевидною, породивши потребу звернутись до втілених вимірів досвіду.<br>З цього погляду теорія культурної травми постає не стільки універсальною і готовою для застосування моделлю, за яку вона себе видає, скільки симптомом запізнілої фази культурного повороту, що ризикує перетворити травму на наративний капітал, маргіналізуючи досвід страждання і практики зцілення. Український контекст війни та тривалого колоніального насильства мотивує критику теорії культурної травми, однак головний внесок статті полягає в проясненні концептуальних та етичних питань, важливих для досліджень травми, культури та критичної теорії.</p>

2026-05-21T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2026 Olha Briukhovetska https://nrpcult.ukma.edu.ua/article/view/361763 2026-05-21T16:15:36+03:00 Юрій Джулай yu.dzhulai@ukma.edu.ua Денис Король d.korol@ukma.edu.ua

<p>Vices temporum tenaces indurant</p>

2026-05-21T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2026 Yurij Dzhulay, Denys Korol