Менеджмент культурного капіталу в умовах геополітичних криз (на прикладі досвіду Республіки Корея та України)

Автор(и)

  • Вікторія Ількович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна https://orcid.org/0000-0003-3813-9051

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-8907.2026.9.156-166

Ключові слова:

культурний капітал, символічний інжиніринг, менеджмент культури, національна суб’єктність, етичне ствердження, соціокультурна ідентичність, Халлю

Анотація

У статті здійснено компаративний аналіз стратегій функціонування культурного капіталу України та Республіки Корея крізь призму семіотичного рекодування національних наративів. Досліджено трансформацію культури в простір «символічного інжинірингу», де історична травма конвертується в ресурс національної суб’єктності. Виявлено дихотомію між південнокорейською моделлю «естетичного спокушання» (top-down) та українською стратегією «етичного ствердження» (bottom-up). Обґрунтовано, що вітчизняний культурний менеджмент оперує «кодами істини», формуючи тип «мобілізованого інтелектуала». Доведено, що в умовах геополітичних розломів культура стає онтологічним гарантом збереження нації в глобальному цивілізаційному просторі.

Біографія автора

Вікторія Ількович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Доктор філософії (історія та археологія), директорка Центру соціального розвитку, асистентка кафедри етики, естетики та культурології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Сфера наукових зацікавлень: менеджмент соціокультурної діяльності та стратегічне управління культурними проєктами; типологія та історія культурних регіонів світу (міжкультурні дослідження країн Східної Азії: Корея, Китай, Японія); стратегії м’якої сили та механізми капіталізації ідентичності; роль громадського сектору як інструменту мережевого менеджменту, аналіз постколоніальної травми, транзитної культури.

viktoriia.ilkovych@knu.ua

Посилання

  1. Ageyeva, Vira. 2025. Proty kulturnoi amnezii. Esei pro natsionalnu pamiat ta identychnist. Kyiv: Vikhola [in Ukrainian].
  2. Anholt, Simon. 2007. Competitive Identity: The New Brand Management for Nations, Cities and Regions. New York: Palgrave Macmillan.
  3. Baudelaire, Charles. 2017. Paryzkyi splin [Le Spleen de Paris]. Ese. Translated from French by Ya. Koval. Lviv: Vydavnytstvo Anetty Antonenko [in Ukrainian].
  4. Bourdieu, Pierre. 1986. “The Forms of Capital.” In Handbook of Theory and Research for the Sociology of Education, edited by J. Richardson, 241–58. New York: Greenwood.
  5. Chukhlib, Taras. 2022. Ukraina — shchyt Evropy. Heopolitychni aspekty formuvannia natsionalnoi identychnosti. Kyiv: Vydavnytstvo Zhupanskoho [in Ukrainian].
  6. Global Soft Power Index. 2025. Annual Report on Nation Brands. Brand Finance.
  7. Hrytsenko, Oleksandr. 2017. Pamiat mistsevoho znachennia. Mynule v prostori ukrainskoho mista. Kyiv: K.I.S [in Ukrainian].
  8. Hundorova, Tamara. 2024. Tranzitna kultura i postkolonialna travma. Kyiv: Vikhola [in Ukrainian].
  9. Huo, J. 2021. Cultural Policy and Hallyu: Managing the Korean Wave. Singapore: Palgrave Macmillan.
  10. Jin, Dal Yong. 2016. New Korean Wave: Transnational Cultural Power in the Age of Social Media. Urbana: University of Illinois Press.
  11. Kim, Youn-Kyung. 2012. “The Role of Government in Cultural Industry: The Case of Korea.” International Journal of Cultural Policy 18 (1): 95–112.
  12. Kwon, Seung-Ho, and Joseph Kim. 2014. “The Cultural Industry Policies of the Korean Government: From the 1960s to the Present.” International Journal of Cultural Policy 20 (5): 422–41.
  13. Lent, John A. 2014. Southeast Asian Cartoon Art: History, Politics and Culture. Jackson: University Press of Mississippi.
  14. Musiienko, Nataliia. 2015. Mystetstvo Maidanu. Kyiv: Blank-Pres [in Ukrainian].
  15. Nye, Joseph. 2004. Soft Power: The Means to Success in World Politics. New York: Public Affairs.
  16. Protas, Maryna. 2025. Instytutsiina stabilizatsiia ta menedzhment suchasnoho mystetstva v umovakh kryzy. Kyiv: Feniks [in Ukrainian].
  17. Rozumna, Olena. 2023. Kulturna dyplomatiia Ukrainy: stratehichni priorytety v umovakh viiny. Kyiv: National Institute for Strategic Studies [in Ukrainian].
  18. Soloshenko, Viktoriia. 2020. Kulturna polityka v krainakh Evropy: dosvid dlia Ukrainy. Kyiv: Institute of World History of the NAS of Ukraine [in Ukrainian].
  19. United24. 2025. Official Platform of Ukraine. Fundraising Results and Strategic Impact. Kyiv: United24.
  20. Zabuzhko, Oksana. 2025. Nasha Evropa. Zbirka eseiv. Kyiv: Komora [in Ukrainian].
  21. Zlenko, Anatolii. 2003. Dyplomatiia i polityka. Ukraina v protsesi dynamichnykh heopolitychnykh zmin. Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-21

Як цитувати

Ількович, Вікторія. 2026. «Менеджмент культурного капіталу в умовах геополітичних криз (на прикладі досвіду Республіки Корея та України)». Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури 9 (Травень):156-66. https://doi.org/10.18523/2617-8907.2026.9.156-166.

Номер

Том 9 (2026): Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури

Розділ

ВИМІРИ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ СУЧАСНОСТІ

Ліцензія

Авторське право (c) 2026 Viktoriia Ilkovych

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).