Родинно-спадкові традиції Рюриковичів: гілки Ольговичів, Давидовичів, володарів Чернігово-Сіверського князівства
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-89071153527Ключові слова:
спадково-родинні відносини, династичні традиції, Чернігово-Сіверське князівство, Рюриковичі, Давидовичі, ОльговичіАнотація
У статті узагальнено історико-культурологічний досвід ролі і значення національної еліти князівських династій Рюриковичів, володарів Київської Русі та Чернігово-Сіверської гілки Ольговичів, Давидовичів у створенні одного з найбільших у Європі державного об’єднання Київська Русь. Основою збереження своїх територіальних володінь князями були українські традиції сімейного розподілу майна. Системний розподіл престолонаслідування серед нащадків Рюриковичів відбувся після заповіту Ярослава Мудрого, тобто набув соціально-правової норми, названий «лествичним» порядком. Система передбачала успадкування майна дітьми від старшого до молодшого брата, зокрема коли старший князь чернігівський здобував Київ – до Чернігова переходив князь новгород-сіверський, такі переходи відбувалися по лінії брата, спочатку серед старшої лінії, а потім – молодшої. Вони з часом трансформувались у національні традиції сімейного права, що закріплені Цивільним кодексом України.
Матеріал надійшов 20.04.2018
Посилання
- Arkas M. Istoriya Ukrayiny-Rusi. Kyyiv: Nash Format, 2015.
- Bagaley D. Istoriya Severskoy zemli do poloviny XIV stoletiya. Moskva: Kniga po Trebovaniyu, 2011.
- Balabushka V. “Sotsializatsiya seredn'ovichnykh yevropeys'kykh tradytsiy arkhitektury Chernihova” Naukovyy Chasopys Natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni M. Drahomanova. Vyp. 36(49) (2016): 61-71.
- Bilyy D. “Tmutorokans'ke knyazivstvo v istoriyi Kyyivs'koyi Rusi” Donets'kyy visnyk Naukovoho tovarystva im. Shevchenko. T. 37. (2013): 6-10.
- Borovikov S. “Mstislav Tmutarakanskiy i ego pokhody” Yaroslav Mudryy. Problemy izucheniya, sokhraneniya i interpretatsii istoriko-kulturnogo naslediya: sbornik materialov VIII Mezhdunarodnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii (2017): 44-48.
- Vasyuta O. “Davyd Svyatoslavovych: shlyakh do Chernihova (1077-1097 rr.)” Chernihivs'ki starozhytnosti: Zbirnyk naukovykh prats' Vyp. 2(5). (2015): 20-35.
- Voytovych L. Knyazha doba na Rusi: Portrety elity. L'vivs'kyy natsional'nyy universytet im. I. Franka, Bila Tserkva, 2006.
- Voytovych L. “Knyazivs'ki dynastiyi Skhidnoyi Yevropy (kinets' IX – pochatok XVI st.). Sklad, suspil'na i politychna rol'”. Avtoref. dys. … d-ra ist. n., NAN Ukrayiny, In-t ukrayinoznavstva im. I. Kryp"yakevycha, In-t narodoznavstva. – L'viv, 2001.
- Voytovych L. “Knyazivs'ki dynastiyi Skhidnoyi Yevropy (kinets' IX – pochatok XVI st.). Sklad, suspil'na i politychna rol'. Istoryko-henealohichne doslidzhennya”. NAN Ukrayiny, In-t ukrayinoznavstva im. I. Kryp"yakevycha, L'viv, 2000).
- Holovko O. “Formuvannya derzhavnykh utvoren' u Skhidniy Yevropi v IX – pershiy polovyni XIII st.” Ukrayina v Tsentral'no-Skhidniy Yevropi: nauk. vyd. Vyp. 4. (2004): 77-94.
- Hrypas' V. “Y nachyasha knyazy samy na sebe kramolu kovaty…” Nevykonanyy zapovit Yaroslava Mudroho. Syla m"yakoho znaka, abo Povernennya Rus'koyi pravdy (2011): 86-96.
- Grushevskiy M. Ocherk istorii ukrainskogo naroda. Kiev: Lybid, 1991.
- Hrushevs'kyy M. Istoriya-Rusy: V 11t., 12 kn. T. 2. Kyyiv: Naukova dumka, 1992.
- Doroshenko D. Istoriya Ukrayiny v 2-kh tomakh. T. 1 (do polovyny XVII stolittya). Kyyiv: Hlobus, 1991.
- Zelenskiy Yu. “Torgovye i politicheskie vzaimootnosheniya Tmutorokani s Kievskoy Rusyu i kochevnikami (988-1094 gg.)” Donets'kyy visnyk Naukovoho tovarystva im. T. Shevchenka. T. 44. (2017): 184-191.
- Istoryko-kul'turni zapovidnyky. Za red. V. Vechers'koho. Kyyiv, 2011.
- Kazakov A. “Formuvannya posadiv mist Chernihovo-Sivers'koyi zemli”. Avtoref. dys. ... kand. ist. n., NAN Ukrayiny, In-t arkheolohiyi, 1992.
- Kovalenko V. “Fundator Borysohlibs'koho soboru blahovirnyy chernihivs'kyy knyaz' Davyd Svyatoslavovych: storinky biohrafiyi” Chernihivs'ki starozhytnosti: Zbirnyk naukovykh prats'. Vyp. 2(5), (2015): 7-19.
- Kotlyar M. ‘Knyazi-iz·hoyi ta udil'na rozdroblenist' na Rusi”. Ukrayins'kyy istorychnyy zhurnal. # 3 (2011): 4-20.
- Kotlyar M. “Lestvychnyi poryadok zamishchennya knyazhykh stoliv na Rusi” Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny: T. 6: La-Mi (2009).
- Kryp"yakevych I. Istoriya Ukrayiny. L'viv: Svit, 1992.
- Mateleshko Yu. “Mistse knyazivs'koyi vlady u polityko-administratyvniy systemi Kyyivs'koyi Rusi: istoriohrafiya pytannya” Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho universytetu. Vyp. 26 (2011): 247-251.
- Plakhonin A. “Chernihivs'ka zemlya, Chernihovo-Sivers'ka zemlya” Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny: T. 10: T-Ya (2013).
- Plakhonin A. “Chernihivs'ke knyazivstvo” Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny: T. 10: T-Ya (2013).
- Polons'ka-Vasylenko N. Istoriya Ukrayiny: U 2 t. T. 1. Do seredyny XVII stolittya. Kyyiv: Lybid', 2002.
- Chuhayeva I. “Knyazi Davydovychi u chernihivs'komu litopysanni” Chernihivs'ki starozhytnosti. Vyp. 2 (5) (2015): 38-55.
- Yushchenko P. “Knyazivs'ka vlada na Rusi v X-XII st.” Zbirnyk naukovykh prats' Khark. nats. ped. un-t imeni H. Skovorody. Vyp. 53 (2016): 5-11.
- Yushchenko P. “Rodynno-spadkovyy, dynastychnyy kharakter vlady rus'kykh knyaziv Ryurykovychiv” Hileya: naukovyy visnyk. Vyp. 111 (2016): 242-245.
- Yakovenko N. Narys istoriyi seredn'ovichnoyi ta rann'omodernoyi Ukrayiny. Kyyiv: Krytyka, 2006.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Viktorya Balabushka
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).