«Покоління автодидактів»: італійські гуманісти першої половини XV ст. у пошуках ідентичності

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-89071153532

Ключові слова:

Ренесанс, Італія, автодидакт, ідентичність, гуманісти, самовизначення, самопрезентація

Анотація

У статті проаналізовано значення розуміння власної освіти для побудови ідентичності на прикладі італійських гуманістів першої половини XV ст., які позиціонували себе як автодидакти (самоучки). Автор вважає, що саме в цей час унаслідок дії цілого комплексу причин формуються передумови для виникнення явища автодидактів, яке остаточно виокремилося вже у Новому часі. Гуманісти у такий спосіб ставали в опозицію до тогочасних знання, освіти, пізнання, реалізовуючи самопрезентацію. Гуманістів приваблювали певні особливості статусу автодидакта, які давали їм змогу почуватися незалежними від усталених на той час норм, поглядів, інтелектуальних традицій, водночас використовуючи як підстави для консолідації гуманістів як окремої соціальної групи.

Матеріал надійшов 14.02.2018

Біографія автора

Maria Kushnareva, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Кандидат філософських наук, науковий співробітник Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Сфера наукових інтересів − історія культури, історична антропологія, естетика італійського Ренесансу.

Посилання

  1. Gofman, Irving. Predstavlenie sebya drugim v povsednevnoy zhizni. Per. A. D. Kovaleva. M.: «KANON-press-Ts», «Kuchkovo pole», 2000.
  2. Petrarka, Franchesko. Kantsonere. Moya tayna ili Kniga besed o prezrenii k miru. Kniga pisem o delakh povsednevnykh. Starcheskie pisma. M.: «ROSAD», 1997.
  3. Khomentovskaya, Anna. Lorentso Vala − velikiy italyanskiy gumanist. M.-L.: Nauka, 1964.
  4. Shipilov, Andrey. «Svoi», «chuzhie» i drugie. M.: Progress−Traditsiya, 2008.
  5. Shestakov, Vyacheslav, sost., nauch. red. Estetika Renessansa. Antologiya. 2 t. T.1. M.: Iskusstvo, 1981.
  6. Alberti, Leon Battista. De picture. Firenze, 1436 (з веб-архіву http://www.ousia.it/SitoOusia/SitoOusia/TestiDiFilosofia/TestiPDF/Alberti/DePictura.pdf).
  7. Ben-Zaken, Avner. Reading Hayy Ibn-Yaqֽzān. A Cross-Cultural History of Autodidacticism. John Hopkins University Press, 2010.
  8. Boccaccio, Giovanni. Genealogie deorum gentilium libri. Vol. 2, “A cura di Vincenzo Romano.” Bari: G. Laterza, 1951.
  9. Bracciolini, Poggio. Epistola ad Andream Alamannem. In Monumenta ad Alamanni Rinuccini vitam contexendam ex manuscriptis codicibus plerumque eruta. Ed. F. Fossi. Florentia, (1791): 82–86.
  10. Cennini Cennino. Il libro dell’arte o Trattato della pittura. Firenze: Felice Le Monnier, 1859.
  11. Certaldo, Paolo da. Libro di buoni costumi. Roma: Biblioteca Italiana, 2003. http://www.internetculturale.it/jmms/iccuviewer/iccu.jspid=oai%3Awww.bibliotecaitaliana.it%3A2%3ANT0001%3Abibit001248&mode=all&teca=BibIt.
  12. Dionisotti, Carlo. Salutati. In Treccani. http://www.treccani.it/enciclopedia/coluccio-salutati_(Enciclopedia-Dantesca)/.
  13. Kristeller, Paul Oskar. Renaissance Thought and Its Sources. Ed. Michael Mooney. N.Y., Columbia Univ. Press, 1979.
  14. Martines, Lauro. The Social World of Florentine Humanists, 1390–1460. Princeton Univ. Press, 1963.

##submission.downloads##

Як цитувати

Kushnareva, Maria. 2019. «‘Покоління автодидактів’: італійські гуманісти першої половини XV ст. у пошуках ідентичності». Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури 1 (Січень):62-68. https://doi.org/10.18523/2617-89071153532.

Номер

Том 1 (2018): Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Maria Kushnareva

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).