Трансформація конфліктів за допомогою візуального мистецтва: підходи і обмеження інструментарію
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-8907.2020.3.62-71Ключові слова:
емпатія, регуманізація, метафора, трансформація конфліктівАнотація
Мистецтво є вагомим чинником формування картини світу. Воно розвивається в контексті соціально-психологічних, політичних та економічних процесів суспільства, але й художня культура своєю чергою впливає на ці сфери. Отже, дослідивши механізми впливу візуального мистецтва ХХІ століття на розділене конфліктом громадське середовище, можна виявити універсальні важелі (підвалини) для миротворчості.
Надзвичайно актуальною зазначена вище проблематика є для сучасного українського суспільства. З огляду на відносну несподіваність військового конфлікту в Україні на початку 2014 року, який призвів до стрімкої поляризації в нашому суспільстві, можна зауважити, що суспільна думка не була готова до подібного виклику, а отже не мала швидких і дієвих механізмів превенції ситуації, яка склалась, чи щодо трансформації протистояння у всеукраїнський «полілог» з метою розроблення нового «життєздатного» суспільного договору.
З одного боку, є розуміння того, що процес примирення всередині країни буде довгим і важким з огляду на значну кількість постраждалих від конфлікту українців. З іншого боку, якщо за радикально малий час за допомогою пропаганди, інформаційних маніпуляцій та відповідного візуального ряду вдалося дегуманізувати одні групи людей в очах інших та навпаки, то ті самі механізми можна задіяти для впливу на суспільну свідомість у зворотному напрямку – терапії травми та налагодження порозуміння.
Позитивний досвід функціонування мистецького простору як платформи для налагодження діалогу між сторонами конфлікту, як, наприклад, у Балканських країнах чи на Близькому Сході, свідчить про теоретичну та практичну актуальність досліджень у цій сфері.
Матеріал надійшов 17.03.2020
Посилання
- Arnheim, Rudolf. 1975. Art and Visual Perception: A Psychology of the Creative Eye. Berkeley and Los Angeles: University of California Press.
- Augustinus Sanctus. 1996. Confessiones [Spovid]. Кyiv: Osnovy [in Ukrainian].
- Benjamin, Walter. 1936. The Work of Art in the Age of Its Technological Reproducibility, and Other Writings on Media. Harvard University Press.
- Bennett, Jill. 2005. Empathic Vision: Affect, Trauma and Contemporary Art. Stanford University Press.
- Bibler, Vladimir. 2018. Culture. Dialogue of Cultures. Kyiv: Dukh i Litera [in Ukrainian].
- Botton, Alain de, and John Armstrong. 2013. Art as Therapy. Phaidon.
- Bourdieu, Pierre. 1991. The Love of Art: European Art Museums and Their Public. Stanford, CA.
- Djuliman, Enver. 2018. Peacebuilding. Signs Along the Way. Kyiv: Ultradruk [in Ukrainian].
- Etkind, Alexander. 2016. Crooked sorrow: memory of unburied. Moscow: Novoe literaturnoe obozrenie [in Russian].
- Gazzaniga, Michael. 2017. Who’s in Charge?: Free Will and the Science of the Brain. Moscow: AST [in Russian].
- Gumbrecht, Hans Ulrich. 2004. Production of Presence: What Meaning Cannot Convey. Stanford University Press.
- Heidegger, Martin. 2001. Basic problems of phenomenology. Saint Petersburg: Vysschaya religiozno-philosofskaya shkola [in Russian].
- Herman, Amy E. 2016. Visual Intelligence. Boston: Houghton Mifflin Harcourt.
- Husserl, Edmund. 1994. Lectures on phenomenology of internal time consciousness. Moscow: Gnosis [in Russian].
- Khrenov, Nikolai. 2007. Public in Culture History. Moscow: Agraf [in Russian].
- Kim, Sebastian, Pauline Kollontai, and Sue Yore. 2014. Mediating Peace: Reconciliation through Visual Art, Music and Film. Cambridge Scholar Publishing.
- Lederach, John Paul. 2005. The Moral Imagination: The Art and Soul of Building Peace. Oxford University Press.
- Lederach, John Paul. 2016. Little Book on Conflict Transformation. Good Books [in Ukrainian].
- Lederach, John Paul. 2019. Building Peace. Sustainable peacebuilding in divided societies. Kyiv: Dukh i Litera [in Ukrainian].
- McLuhan, Marshall. 2001. War and Peace in the Global Village, design/layout by Quentin Fiore, produced by Jerome Agel; 1st ed. Bantam, NY; reissued by Gingko Press.
- Moisi, Dominique. 2018. The Geopolitics of Emotion. Kyiv: Bright Star Publishing [in Ukrainian].
- Onyshchenko, Oksana. 2017. Sergei Zakharov: “I wanted to be heard so they would address their destiny differently”. Dzerkalo tyzhnya, March 19. https://zn.ua/columnists/ya-hotel-chtoby-menya-uslyshali-i-hot-nemnogo-po-drugomu-otnosilis-k-svoey-sudbe-242683_.html [in Russian].
- Ortega y Gasset, José. 1991. Aesthetics. Philosophy of Culture. Moscow: Iskusstvo [in Russian].
- Preble, Duane. 1973. Man creates art creates man. McCutchan Publishing Corp.
- Ramachandran, V. S. 2017. The Tell-Tale Brain: A Neuroscientist’s Quest for What Makes Us Human. Moscow: Kariera Press [in Russian].
- Tarasova, Daria. 2016. “Dva roky vyhnannia. Yak donetska «Izoliatsiia» prodovzhuie vidkryvaty Ukrainu svitu.” https://espreso.tv/article/2016/06/09/dva_roky_u_vygnanni_yak_donecka_quotizolyaciyaquot_prodovzhuye_vidkryvaty_ukrayinu_svitu [in Ukrainian].
- Vygotsky, Lev. 2016. The Psychology of Art. Moscow: Azbuka-Attikus [in Russian].
- Zakharov, Serhii. 2016. Dira : Graphic novel. Кyiv: Liuta Sprava [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Olesya Geraschenko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).