Макети гутного виробництва в експозиції музеїв
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-8907.2020.3.103-108Ключові слова:
музейний макет, реконструкція, давнє ремесло, археологічна пам’яткаАнотація
Статтю присвячено методологічним підвалинам створення макетів гутного виробництва різ- них епох і народів. Населення України дуже давно навчилося виготовляти для своїх потреб скло. Перше скло на території України мало змішане єгипетсько-месопотамське походження і було побічним продуктом металургії, а справжні скляні вироби (посуд, прикраси, ужиткові речі, деталі оздоблення інтер’єрів будинків) з’являються в скіфо-античну добу. Традиції гутного ремесла набули розвитку у Середньовіччі та за Нового часу.
У статті розроблено підвалини науково обґрунтованих реконструкцій гутного процесу та створення варіантів графічного відтворення гутних майстерень. Найдавнішу гутну піч було знайденов Єгипті в Тель-ель-Амарні. Дослідники гутного ремесла виділяють кілька типів майстерень: майстерні, де виготовляли і скло, і речі з нього; майстерні, де плавили скло, виготовлене в іншому місці, і так само виготовляли з нього вироби; у майстернях третього типу скло плавили не в печах, а в горнах у тиглях.
Макет або макети скловарних печей прикрасять експозицію будь-якого історичного чи краєзнавчого музею. Розглянуті макети можуть також зацікавити і технічні музеї, особливо ті, які мають у своїй експозиції старовинні артефакти.
Посилання
- Bezborodov, Mikhail. 1956. Steklodelie v Drevney Rusi. Minsk: Izd-vo AN BSSR [in Russian].
- Dzigovskiy, Aleksandr, and Anatoliy Ostroverkhov. 2000. Steklyannaya posuda kak istoricheskoe yavlenie v pamyatnikakh skifo-sarmatskogo vremeni Ukrainy, Moldovy i Rossiyskogo Podonya (VІ v. do n. e. – ІV v. n. e.). Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine; Odessa I. I. Mechnikov National University. Odesa [in Russian].
- Farmakovskiy, Mstislav. 1922. “Rimskie steklovarennye pechi.” Izvestiya Instituta arkheologicheskoi tekhnologii 1(1):73–176 [in Russian].
- Flittner, Natalya. 1922. “Stekolno-keramicheskie masterskie Tel-Amarny.” Yezhegodnik Rossiyskogo instituta iskusstva 1(2):137–64 [in Russian].
- Kalynychenko, Luka. 1947. “Hutne sklo na Ukraini: korotkyi narys.” In Mystetstvo, folklor, etnohrafiia 38–53. Kyiv [in Ukrainian].
- Kurdyna, Yuliia. 2014. “Hutnytstvo na zakhidnoukrainskykh zemliakh u konteksti rozvytku yevropeiskoho skliarstva.” Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Istoriia 25:188–94 [in Ukrainian].
- Nikolaeva, Eleonora. 1991. “Steklodelie na Bospore.” KSIA AN SSSR 204:50–6 [in Russian].
- Ostroverkhov, Anatoliy. 1993. Tekhnologiya antichnogo steklodeliya: arkhaika (po arkheologicheskim materialam Severnogo Prichernomorya). Kyiv [in Russian].
- Rozhankivskyi, Volodymyr. 1959a. “Skliane hutnytstvo na Ukraini v XVI–XVII st.” In Materialy z etnohrafii ta mystetstvoznavstva 81–99. Kyiv: AN URSR [in Ukrainian].
- Rozhankivskyi, Volodymyr. 1959b. Ukrainske khudozhnie sklo. Kyiv: AN URSR [in Ukrainian].
- Shchapova, Yuliia. 1975. “Iz istorii drevneyshey tekhnologii stekla.” In Ocherki tekhnologii drevneyshikh proizvodstv 134–55. Moscow [in Russian].
- Shchapova, Yuliia. 1982. “Istoriya steklodeliya v drevnosti i srednevekove (po materialam doliny Nila, Blizhnego Vostoka, Sredizemnomorya i Yevropy).” Doctor diss. Moscow [in Russian].
- Shchapova, Yuliia. 1983. Ocherki istorii drevnego steklodeliya. Moscow [in Russian].
- Tyshchenko, Oleksandr. 1992. Istoriia dekoratyvno-prykladnoho mystetstva Ukrainy (XIII–XVIII st.). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
- Wyrobisz, Andrzej. 1968. Szkło w Polsce od XIV do XVII wieku. Wrocław; Warszawa; Kraków: Wydawnictwo Polskiej akademii nauk.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Serhii Pustovalov, Liubov Chukhrai
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).