Теорія ікони Христоса Яннараса

Автор(и)

  • Tina Mosiakina Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-8907.2021.4.64-69

Ключові слова:

ікона, теорія ікони, іконологічна мова, ерос, апофатизм, кенозис, кенотична антропологія

Анотація

У статті проаналізовано феномен ікони як категорії пізнання з огляду на основні постулати Х. Яннараса, а також умови функціонування іконологічного регістру мови. Виявлено зв’язок між істиною та іконою, а також специфіку першої, що полягає в особистісності та існуванні її у сфері розділеного досвіду. Здійснено аналіз апофатичності ікони в тлумаченні Х. Яннараса, а також впливу зрілої теорії ікони на формування антропологічного погляду «зсередини» іконологічної мови. Зроблено висновок, що рух від екстазу до аскези як від естетичного до етичного є визначальним для православної кенотичної антропології.

Біографія автора

Tina Mosiakina, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Мосякіна Тіна Володимирівна – аспірантка кафедри культурології факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА). Сфера наукових зацікавлень: теорія ікони, теоестетика, патристика та літургіка.

t.mosiakina@ukma.edu.ua

Посилання

  1. Elsner, Jas. 2012. “Iconoclasm as Discourse: From Antiquity to Byzantium.” The Art Bulletin 94(3): 368–94. https://doi.org/10.1080/00043079.2012.10786048
  2. Gavryushin, Nikolai. 1995. “Christianity and ecology.” In Christianity and Culture Today. Cristianesimo e cultura oggi, 174–84. Moscow: Italian Institute of Culture [in Russian].
  3. Groys, Boris. 2009. “Curator as an iconoclast.” Moscow Art Magazine 73–4. http://moscowartmagazine.com/issue/20/article/291 [in Russian].
  4. Hart, David Bentley. 2010. The Beauty of the Infinite: The Aesthetics of Christian Truth. Moscow: BTI [in Russian].
  5. Hupalo, Mariia. 2020. Book review: S. Mitralexis. Ever-Moving Repose: A Contemporary Reading of Maximus the Confessor’s Theory of Time. Analecta of the UCU. Series: Theology 7: 419–25. https://nz-theology.ucu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/06/r3_gupalo_419-425.pdf [in Ukrainian].
  6. Klimkov, Oleg. 2018. “On the difference of views on the image and likeness of God in Eastern Patristics.” Dialogue 2(11). https://cyberleninka.ru/article/n/o-razlichii-vozzreniy-na-obraz-i-podobie-boga-v-vostochnoy-patristike [in Russian].
  7. Lepakhin, Valerii. 2001. Icon and iconicity. Lviv: Svichado [in Ukrainian].
  8. Limonchenko, Vira. 2015. “Apophatic way: darkness or light? (interpretation of the apophatic way in the theology of V. N. Lossky).” Grani 4: 100–6. https://core.ac.uk/download/pdf/268616743.pdf [in Russian].
  9. Pomerants, Grigorii. 1995. “Iconological thinking as a system and dialogue of semiotic systems.” http://liv.piramidin.com/publ/Pomerants_G/ikonologicheskoie.htm [in Russian].
  10. Redin, Nikolai. 2018. “What is theology of Christ imitation?” Bulletin of the Russian Christian Academy of Humanities 2. https://cyberleninka.ru/article/n/chto-takoe-bogoslovie-podrazhaniya-hristu [in Russian].
  11. Rumpza, Stephanie. 2020. “Longing in the flesh: a phenomenological account of icon veneration.” International Journal of Philosophy and Theology 81(5): 466–84. https://doi.org/10.1080/21692327.2020.1815559
  12. Schmemann, Alexander, protopresbyter. 2007. The historical path of Orthodoxy. Moscow: Palomnik [in Russian].
  13. Yannaras, Christos. 2006. Person and Eros. Domos Publications [in Greek].

##submission.downloads##

Надіслано в редакцію

2021-06-16

Опубліковано

2021-06-17

Як цитувати

Mosiakina, Tina. 2021. «Теорія ікони Христоса Яннараса». Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури 4 (Червень):64-69. https://doi.org/10.18523/2617-8907.2021.4.64-69.

Номер

Том 4 (2021): Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2021 Tina Mosiakina

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).