Історико-культурна спадкоємність і збереження традицій під час проведення етнофестивалів у просторі креативних індустрій

Анотація

Статтю присвячено теоретико-методологічному аналізу ролі збереження, відродження та просування українських наративів, крізь призму проведення етнофестивалів у просторі креативних індустрій.
Здійснено ретроспективний аналіз діяльності етнофестивалів у креативному просторі в Україні як інструменту розвитку та можливості культурної самореалізації представників креативних індустрій.
Закцентовано увагу на регіональних особливостях автентики українського народу, креативних ініціатив, історії, культурних цінностей, звичаїв і традицій, мистецтва і творчості під час проведення етнофестивалів. Обґрунтовано, що в процесі етнофестивалів відбувається важливий момент передання культурних цінностей, збереження традицій та історико-культурної спадкоємності від носіїв до молодих поколінь. Аргументовано, що етнофестивалі є важливим маркером креативних індустрій у контексті універсальності ідеї і популярності події креативних ініціатив через культурну спадкоємність.
Методологія дослідження передбачає застосування сукупності методів наукового дослідження загального та спеціального характеру. Ключовими методологічними підходами дослідження визначено історико-культурологічний, на основі якого проаналізовано розвиток етнофестивалів кінця ХХ – початку ХХІ ст. у креативних індустріях; культурологічний підхід забезпечив можливість довести, що етнофестивалі забезпечують синергію креативних ініціатив, історії, культурних цінностей, звичаїв і традицій, мистецтв і творчості, сприяючи сталому розвитку креативних індустрій та суспільства України загалом. За допомогою аналітико-синтетичного методу виокремлено особливості діяльності етнофестивалів у креативних індустріях в Україні; метод логічного узагальнення використано для теоретичного обґрунтування історико-культурологічного підходу до дослідження ролі етнофестивалів креативних індустрій у збереженні традицій та історико-культурної спадкоємності.
Наукова новизна полягає в теоретико-методологічній систематизації етнофестивалів кінця ХХ – початку ХХІ ст. в середовищі креативних індустрій, крізь призму історико-культурологічного підходу. Проаналізовано основні наукові дослідження проблематики в культурно-креативному просторі України.
Доведено в культурологічному аспекті вагомість етнофестивалів у збереженні традицій та історико-культурної спадкоємності в Україні від покоління до покоління.