Ефемерна сентиментальність у світі творів Ґаспара Ное

Автор(и)

  • Mykhailo Sobutsky Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна https://orcid.org/0000-0003-1449-7938
  • Oksana Ozarchuk Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-8907.2023.6.51-56

Ключові слова:

кінематограф сучасності, Ґаспар Ное, сентиментальність, ефемерність, лаканівський психоаналіз

Анотація

Статтю присвячено аналізу творчості одного з найбільш неоднозначних режисерів сучасності, адже оцінювання його творчого доробку варіює від беззастережного прийняття й захвату до так само беззастережного відторгнення й навіть остраху. Автори намагалися, попри всю провокативність деяких епізодів, підважити надто квапливі судження, роздивитися у фільмах Ґаспара Ное ту естетичну й чуттєву їх сторону, яку назвали ефемерною сентиментальністю. Поворот до сентиментальності характерний для доби метамодернізму, після постмодерністської іронії й деконструкції, але він ефемерний у тому сенсі, що поверховий погляд може не вловити її. У глядача залишається лише непевне відчуття чи враження. Завданням цієї статті було його артикулювати. Опрацьовано 8 фільмів Ґаспара Ное (суцільна вибірка), які існують окремо, а не як новели у складі чогось іншого. До їх інтерпретації залучено, зокрема, інструментарій психоаналітичної теорії Жака Лакана, що видавався найбільш релевантним у цьому випадку.

Біографії авторів

Mykhailo Sobutsky, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Собуцький Михайло – доктор філологічних наук, професор кафедри культурології факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА). Сфера наукових зацікавлень: психоаналіз, семіотика серіалів, знакові системи.

Oksana Ozarchuk, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Озарчук Оксана – студентка третього року навчання БП з культурології на факультеті гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА). Сфера наукових зацікавлень: кінематограф артхаусу, квір-мистецтво.

Посилання

  1. Carerius, Ludovicus. 1566. Practica causarum criminalium. Venetiis.
  2. Freud, Sigmund. 1984. Psychoanalyse. Ausgewählte Schriften zur Neurosenlehre, zur Persönlichkeitspsychologie, zur Kulturtheorie. Hrsg. v. Achim Thom. Frankfurt: Reclam.
  3. Halkin, Lukian. 2018. “Yak tse dyvytys... koly liubysh Noe za sentymentalnist.” Moviegram. https://moviegram.com.ua/howto-watch-climax/ [in Ukrainian].
  4. Kapralova, Anastasiia. 2019. “«Nezvorotnist» Gaspara Noe: eksperymenty z chasom, pomsta ta ruinuvannia krasy.” Plomin. https://plomin.club/the-irreversibility/ [in Ukrainian].
  5. Lacan, Jacques. 1999. Écrits techniques: séminaire 1953–1954. Translated by B. Fink.
  6. Nöth, Winfried. 1998. Panorama da Semiótica de Platão a Peirce. Sao Paulo: Annablum.
  7. Sobutsky, Mykhailo. 2020. “Significant Motifs in a Contemporary Television Series.” NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture 3: 72–7. https://doi.org/10.18523/2617-8907.2020.3.72-77 [in Ukrainian].
  8. Turenko, Vitalii. 2017. Antychna filosofiia liubovi [Ancient Philosophy of Love]. Kyiv: Vadex [in Ukrainian].
  9. Turner, Luke. 2011. “The Metamodernist Manifesto.” Luke Turner’s personal site. https://luketurner.com/the-metamodernist-manifesto
  10. Žižek, Slavoj. 2000. Metastazy nasolody [The Metastases of Enjoyment]. Kyiv: Alternatyva [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-06-21

Як цитувати

Sobutsky, Mykhailo, і Oksana Ozarchuk. 2023. «Ефемерна сентиментальність у світі творів Ґаспара Ное». Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури 6 (Червень):51-56. https://doi.org/10.18523/2617-8907.2023.6.51-56.

Номер

Том 6 (2023): Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури

Розділ

СЕМІОТИКА КУЛЬТУРНИХ НАРАТИВІВ

Ліцензія

Авторське право (c) 2023 Mykhailo Sobutsky, Oksana Ozarchuk

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).