Культурна специфіка європейського роману периферії: Софі фон Ля Рош і П’єтро К’ярі

Анотація

У статті досліджено німецький та італійський романи XVIII століття як культурний та стилістичний феномен. З огляду на те, що Німеччину та Італію визначають як країни європейської периферії, проаналізовано відмінності у сприйнятті та відображенні англійської та французької романної традицій, виражені в тропах, кліше та сюжетах, адаптованих німецькими та італійськими авторами з англійських і французьких романів. Метою дослідження є висвітлення специфіки романістики європейської периферії як культурного явища, відмінного й віддаленого від головних стилістичних і культурних течій, а також аналіз нових тем та ідеологічних моментів, висунутих німецькими та італійськими авторами, які були аутсайдерами «мейнстримної» європейської літератури. Проаналізовано один із перших німецьких психологічних романів «Geschichte des Fräuleins von Sternheim» («Історія панночки фон Штернгайм») (1771) Софі фон Ля Рош та першу пробу жанру італійського роману «La Filosofessa Italiana» («Італійська філософка») (1753) П’єтро К’ярі. Розглянуто жанрові та стилістичні особливості італійського та німецького романів 1750-х та 1770-х років, проведено їх порівняння в контексті впливу інших літературних пам’яток епохи. Виявлено, що обидва романи спираються на один і той самий корпус творів Семюела Річардсона, П’єра Маріво та Антуана Франсуа Прево, однак переосмислюють їх у різний спосіб, кожен із них формує свою власну, унікальну і відмінну від країн «мейнстримної» романної традиції стилістику та художню ідеологію. Зокрема, обидва твори підтримують ідею освіти жінок через читання книг (французьких та англійських романів у П’єтро К’ярі та просвітницької навчальної літератури у Софі фон Ля Рош). Акцентовано увагу на становленні, формуванні та розвитку особистості героїнь.