Малювання невидимого: візуальні рефлексії про війну та суспільне порозуміння в Україні
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-8907.2025.8.30-42Ключові слова:
візуальна культура, соціокультурні трансформації, миробудування, образність, іконологія, ідентичність, колективна ідентичність, колективна пам’ять, трансформація конфлікту, міждисциплінарністьАнотація
Досліджено роль візуального мистецтва в розбудові порозуміння в Україні через аналіз його потенціалу у формуванні нового соціального договору, прийнятного для різних суспільних груп. Дослідження, представлене у статті, спирається на результати проєкту «Отже, що ти бачиш?», який було проведено у 2019–2020 роках в Україні у співпраці з колегами з Університету Бредфорда (Велика Британія). Учасники проєкту, представляючи себе та Іншого через художні образи, відкривали нові рівні розуміння конфлікту. До дослідження було залучено дорослих з усіх регіонів України, включно з тимчасово окупованими територіями, з метою створення анонімних візуальних зображень себе та Іншого (ескізи та аматорські малюнки). Результати цього партисипативного мистецького проєкту було використано для аналізу сприйняття особистої ідентичності та образу ворога, а також емоційних реакцій учасників після створення та обговорення власних робіт.
Отримані візуальні дані є соціально залученою формою якісного дослідження, яка є більш доступною та виразною в конфліктних умовах, ніж традиційні методи глибинних інтерв’ю чи анкетування. Авторка статті стверджує, що художня рефлексія в умовах конфлікту сприяє глибшому розумінню мотивів як власних дій, так і дій супротивника, що може вести до внутрішньої трансформації та сприяти в майбутньому процесу порозуміння. Крім того, мистецькі практики можуть використовувати дослідники в галузі миротворчості для виявлення й протидії насильству, що відтворюється через медіа та розважальний контент, а також у побутових наративах учасників конфлікту.
Аналіз отриманих малюнків дав змогу виявити, що процес художньої рефлексії сприяє усвідомленню спільних рис із супротивником та перегляду стереотипних уявлень. Після завершення проєкту 68 % учасників повідомили про глибше розуміння власної ідентичності.
Мистецтво виявилось ефективним інструментом для зміни ставлення до конфлікту. Воно не лише надало можливість учасникам виразити емоції, які важко передати словами, а й сприяло особистій трансформації та формуванню нового бачення співіснування. Дослідження доводить, що візуальне мистецтво може бути дієвим засобом примирення, допомагаючи людям переосмислити свої стосунки з іншими та сприяючи глибшому і стійкому суспільному договору.
Посилання
- Bar-Tal, Daniel. 2000. Shared Beliefs in a Society: Social Psychological Analysis. SAGE Publications, Inc. https://doi.org/10.4135/9781452204697.
- Cohen, Anthony. 1985. The Symbolic Construction of Community, 98–118. Routledge.
- Cooley, Charles Horton. 1922. Human Nature and the Social Order. New York: Charles Scribner’s Sons.
- Curle, Adam. 1994. “New Challenges for Citizen Peacemaking.” Medicine and War 10 (2): 96–105.
- Heraszczenko, Ołesia. 2023. “Mapa Ukrainy w środowisku wizualnym. Co kryje obraz?”. Konteksty. Polska Sztuka Ludowa 4: 85–97. https://doi.org/10.36744/k.2541.
- Herashchenko, Olesia. 2024. ““So What Do You See?” Project Findings. Visual Art in Reconciliation of Ukraine.” In International scientific conference “Current trends in art and culture”: Conference Proceedings (April 3–4, 2024. Wloclawek, Republic of Poland), 32–40. Riga, Latvia: Baltija Publishing. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-427-6-7.
- Jabri, Vivienne. 1996. Discourses on Violence: Conflict Analysis Reconsidered. Manchester University Press.
- Kelman, Herbert C. 2010. “Interactive Problem Solving: Changing Political Culture in the Pursuit of Conflict Resolution.” Peace and Conflict: Journal of Peace Psychology 16 (4): 389–413. https://doi.org/10.1080/10781919.2010.518124.
- Lederach, John Paul. 2005. The Moral Imagination. The Art and Soul of Building Peace. Oxford University Press.
- Möller, Frank. 2020. “Peace Aesthetics, a Patchwork.” Peace & Change 45 (1): 28–54. https://doi.org/10.1111/pech.12385.
- Nooteboom, Bart. 2012. “Levinas: Philosophy of the Other.” In Beyond Humanism: The Flourishing of Life, Self, and Other, 162–84. London: Palgrave Macmillan.
- Richmond, Oliver. 2012. “Beyond Local Ownership in the Architecture of International Peacebuilding.” Ethnopolitics 11 (4): 354–75. https://doi.org/10.1080/17449057.2012.697650.
- Schirch, Lisa. 2008. Strategic Peacebuilding: State of the Field. Women in Security Conflict Management and Peace.
- Wang, Qingchun, Sara Coemans, Richard Siegesmund, and Karin Hannes. 2017. “Arts-based Methods in Socially Engaged Research Practice: a Classification Framework.” Art/Research/International Transdisciplinary Journal 2 (2): 5–39. https://doi.org/10.18432/R26G8P.
- Williams, Ian. 2011. “Autography as Auto-Therapy: Psychic Pain and the Graphic Memoir.” Journal of Medical Humanities 32 (4): 353–66. https://doi.org/10.1007/s10912-011-9158-0.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Olesia Herashchenko

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).