Малювання невидимого: візуальні рефлексії про війну та суспільне порозуміння в Україні

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-8907.2025.8.30-42

Ключові слова:

візуальна культура, соціокультурні трансформації, миробудування, образність, іконологія, ідентичність, колективна ідентичність, колективна пам’ять, трансформація конфлікту, міждисциплінарність

Анотація

Досліджено роль візуального мистецтва в розбудові порозуміння в Україні через аналіз його потенціалу у формуванні нового соціального договору, прийнятного для різних суспільних груп. Дослідження, представлене у статті, спирається на результати проєкту «Отже, що ти бачиш?», який було проведено у 2019–2020 роках в Україні у співпраці з колегами з Університету Бредфорда (Велика Британія). Учасники проєкту, представляючи себе та Іншого через художні образи, відкривали нові рівні розуміння конфлікту. До дослідження було залучено дорослих з усіх регіонів України, включно з тимчасово окупованими територіями, з метою створення анонімних візуальних зображень себе та Іншого (ескізи та аматорські малюнки). Результати цього партисипативного мистецького проєкту було використано для аналізу сприйняття особистої ідентичності та образу ворога, а також емоційних реакцій учасників після створення та обговорення власних робіт.
Отримані візуальні дані є соціально залученою формою якісного дослідження, яка є більш доступною та виразною в конфліктних умовах, ніж традиційні методи глибинних інтерв’ю чи анкетування. Авторка статті стверджує, що художня рефлексія в умовах конфлікту сприяє глибшому розумінню мотивів як власних дій, так і дій супротивника, що може вести до внутрішньої трансформації та сприяти в майбутньому процесу порозуміння. Крім того, мистецькі практики можуть використовувати дослідники в галузі миротворчості для виявлення й протидії насильству, що відтворюється через медіа та розважальний контент, а також у побутових наративах учасників конфлікту.
Аналіз отриманих малюнків дав змогу виявити, що процес художньої рефлексії сприяє усвідомленню спільних рис із супротивником та перегляду стереотипних уявлень. Після завершення проєкту 68 % учасників повідомили про глибше розуміння власної ідентичності.
Мистецтво виявилось ефективним інструментом для зміни ставлення до конфлікту. Воно не лише надало можливість учасникам виразити емоції, які важко передати словами, а й сприяло особистій трансформації та формуванню нового бачення співіснування. Дослідження доводить, що візуальне мистецтво може бути дієвим засобом примирення, допомагаючи людям переосмислити свої стосунки з іншими та сприяючи глибшому і стійкому суспільному договору.

Біографія автора

Олеся Геращенко, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

дослідниця, Центр досліджень медіації та діалогу (The Mediation and Dialogue Research Center), Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА), Київ, Україна.
Сфера наукових зацікавлень: культура примирення, візуальне мистецтво як інструмент суспільного діалогу, соціальні трансформації в постконфліктних суспільствах, роль мистецтва в осмисленні війни та формуванні етичної солідарності.
olesya.shambur@gmail.com

Посилання

  1. Bar-Tal, Daniel. 2000. Shared Beliefs in a Society: Social Psychological Analysis. SAGE Publications, Inc. https://doi.org/10.4135/9781452204697.
  2. Cohen, Anthony. 1985. The Symbolic Construction of Community, 98–118. Routledge.
  3. Cooley, Charles Horton. 1922. Human Nature and the Social Order. New York: Charles Scribner’s Sons.
  4. Curle, Adam. 1994. “New Challenges for Citizen Peacemaking.” Medicine and War 10 (2): 96–105.
  5. Heraszczenko, Ołesia. 2023. “Mapa Ukrainy w środowisku wizualnym. Co kryje obraz?”. Konteksty. Polska Sztuka Ludowa 4: 85–97. https://doi.org/10.36744/k.2541.
  6. Herashchenko, Olesia. 2024. ““So What Do You See?” Project Findings. Visual Art in Reconciliation of Ukraine.” In International scientific conference “Current trends in art and culture”: Conference Proceedings (April 3–4, 2024. Wloclawek, Republic of Poland), 32–40. Riga, Latvia: Baltija Publishing. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-427-6-7.
  7. Jabri, Vivienne. 1996. Discourses on Violence: Conflict Analysis Reconsidered. Manchester University Press.
  8. Kelman, Herbert C. 2010. “Interactive Problem Solving: Changing Political Culture in the Pursuit of Conflict Resolution.” Peace and Conflict: Journal of Peace Psychology 16 (4): 389–413. https://doi.org/10.1080/10781919.2010.518124.
  9. Lederach, John Paul. 2005. The Moral Imagination. The Art and Soul of Building Peace. Oxford University Press.
  10. Möller, Frank. 2020. “Peace Aesthetics, a Patchwork.” Peace & Change 45 (1): 28–54. https://doi.org/10.1111/pech.12385.
  11. Nooteboom, Bart. 2012. “Levinas: Philosophy of the Other.” In Beyond Humanism: The Flourishing of Life, Self, and Other, 162–84. London: Palgrave Macmillan.
  12. Richmond, Oliver. 2012. “Beyond Local Ownership in the Architecture of International Peacebuilding.” Ethnopolitics 11 (4): 354–75. https://doi.org/10.1080/17449057.2012.697650.
  13. Schirch, Lisa. 2008. Strategic Peacebuilding: State of the Field. Women in Security Conflict Management and Peace.
  14. Wang, Qingchun, Sara Coemans, Richard Siegesmund, and Karin Hannes. 2017. “Arts-based Methods in Socially Engaged Research Practice: a Classification Framework.” Art/Research/International Transdisciplinary Journal 2 (2): 5–39. https://doi.org/10.18432/R26G8P.
  15. Williams, Ian. 2011. “Autography as Auto-Therapy: Psychic Pain and the Graphic Memoir.” Journal of Medical Humanities 32 (4): 353–66. https://doi.org/10.1007/s10912-011-9158-0.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-07-09

Як цитувати

Геращенко, Олеся. 2025. «Малювання невидимого: візуальні рефлексії про війну та суспільне порозуміння в Україні». Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури 8 (Липень):30-42. https://doi.org/10.18523/2617-8907.2025.8.30-42.

Номер

Розділ

Культорографія російсько-української війни