Від «трьох братніх народів» до «повернення в європейську родину»: постать Анни Ярославни в історичній політиці України

Анотація

У статті досліджено комеморативні практики навколо постаті Анни Київської, що сформувалися після 2014 р., а також те, яким чином вони легітимізують та підсилюють євроінтеграційний курс України. З’ясовано, що після анексії Криму та російської агресії на Донбасі, які спричинили вихід України з російської політичної орбіти, концепція  «трьох братніх народів» була закономірно витіснена ідеєю про повернення України в «європейську родину», що неодноразово постулювалося на державному рівні. У рамках цього курсу історична політика України потребувала яскравих історичних постатей, які б могли слугувати символом давнього зв’язку між Україною та Європою. Оскільки, за словами історика Георгія Касьянова, в Україні відбулася «націоналізація» минулого аж до часів Київської Русі, легітимаційний ресурс постаті Анни Київської був інструменталізований та використаний в інтересах сьогодення. Дослідження різних комеморативних практик продемонстрували, що всі вони транслюють одне повідомлення: Україна поєднана з Європою ще з часів Анни Ярославни, а тому сучасний євроінтеграційний курс є «поверненням у європейську родину». З’ясовано також, що легітимаційний ресурс постаті Анни Київської настільки сильний, що за нього Україні доводиться боротися з Російською Федерацією, яка намагається розповісти світу про «російську Анну». Оцінено перспективи подальшого розвитку комеморативних практик навколо постаті Анни Ярославни у світлі нещодавнього закріплення тези про «європейську ідентичність» українського народу в Конституції.

Матеріал надійшов 08.03.2019