Специфіка російського софіологічного міфу

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-8907.2019.2.21-28

Ключові слова:

Софія, софіологія, російська філософія, В. Соловйов, П. Флоренський, С. Булгаков, авторський міф

Анотація

У статті здійснено аналіз провідних концепцій російської софіології – трансформації «теорії всеєдності» В. Соловйова. Російський спосіб філософствування постає як несвідоме міфологізування, де в підсумку Софія виступає як персоніфікація Космосу – опозиція вселенському Хаосу, що є загальним місцем усіх зазначених концепцій. Проте опозиційні категорії космосу – хаосу є характерним маркером «священного» міфу. Отже, російська інтелектуальна думка, занурившись у Софію, створила інваріант софіології як топос міфопоетики, що розроблялася у формі авторського (вторинного)міфу. Специфічна російська софіологія постала як реакція на політичні події усвідомленого «есхатологічного» кінця «русского міра» напередодні його краху на тлі революційних змін 1917 р.

Матеріал надійшов 07.05.2019


Біографія автора

Ruslana Demchuk, Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Доктор культурології, доцент кафедри культурології НаУКМА. Сфера наукових зацікавлень: східнохристиянська культура, (прото-)національна ідентичність, політична міфологія.

Посилання

  1. Averincev, S. 2001. Sofiya. In Sofіya-Logos. Dictionary, ed. by K. Sіgov, 159–161. Kyiv: Dukh i Litera [in Russian].
  2. Barabanov, Е. 1991. “Russkaya filosofiya i krizis identichnosti.” Voprosy filosofii 8:102–116 [in Russian].
  3. Berdyaev, N. 2007. Russkaya ideya. Moscow: AST [in Russian].
  4. Bulgakov, S. 1993. Filosofiya hozyajstva. Tragediya filosofii. Vol. 1 in Sochineniya v dvuh tomah, ed. by S. Horuzhij. Moscow: Nauka [in Russian].
  5. Bulgakov, S. 1999. Pervoobraz i obraz. In Svet Nevechernij. Sozercaniya i umozreniya. Vol. 1 in Sochineniya v dvuh tomah, ed. by I. Rodnyanskaia. Moscow: Iskusstvo, St. Petersburg: Inapress [in Russian].
  6. Demchuk, R. 2015. “Vizantiiskyi mif rosiiskoi «relihiinoi filosofii» 19 st.” [Byzantine Myth of Russian “Religious Philosophy” in the 19 Century]. Naukovi Zapysky NaUKMA. Teoriia i Istoriia Kultury [NaUKMA Research Papers. Theory and History of Culture] 166:25–32 [in Ukrainian].
  7. Florenskij, P. 1990. Stolp i utverzhdenie istiny. Vol. 1.1. Moscow: Pravda [in Russian].
  8. Horuzhij, S. 1994. Posle pereryva. Puti russkoj filosofii. St. Petersburg [in Russian].
  9. Losev, A. 1994. Dialektika chisla u Plotina. In Mif. Chislo. Sushchnost', 713–876. Moscow: Mysl' [in Russian].
  10. Losev, A. 2000a. Vladimir Solov'ev i ego vremya, ed. by A. Taho-Godi. Moscow: Molodaya gvardiya [in Russian].
  11. Losev, A. 2000b. Itogi tysyacheletnego razvitiya. In Istoriya antichnoj estetiki. Vol. 8. Moscow: AST; Kharkiv: Folio [in Russian].
  12. Sapronov, P. 2008. Russkaya filosofiya. Problema svoeobraziya i osnovnye linii razvitiya. St. Petersburg: Gumanitarnaya akademiya [in Russian].
  13. Solov'ev, V. 1988. Smysl lyubvi. In Solov'ev V. S. Sochineniya. 2 vols. Vol. 2:493–547. Moscow: Mysl' [in Russian].
  14. Solov'ev, V. 1995. “Nepodvizhno lish' solnce lyubvi...”. Stihotvoreniya. Proza. Pis'ma. Vosposminaniya sovremennikov, ed. by A. Nosova. Moscow: Moskovskij rabochij [in Russian].
  15. Solov'ev, V. 1999. Rossiya i Vselenskaya cerkov'. In Rossiya i Vselenskaya cerkov', 233–524. Minsk: Harvest [in Russian].

##submission.downloads##

Як цитувати

Demchuk, Ruslana. 2019. «Специфіка російського софіологічного міфу». Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури 2 (Листопад):21-28. https://doi.org/10.18523/2617-8907.2019.2.21-28.

Номер

Том 2 (2019): Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Ruslana Demchuk

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).