Тибетський буддизм і наука: діалог на основі вчення Калачакри
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-8907.2019.2.88-97Ключові слова:
Калачакра, доктрина часу, космологія, есхатологія, метафізика, міжкультурна філософія, тантричний буддизм, Шамбала, буддійські науки, діалог буддизм – наука, тибето-буддійська медицина, тибето-буддійська астрономіяАнотація
Статтю присвячено огляду можливих перспектив розвитку діалогу буддизму з наукою в напрямку міжкультурних філософських дискусій у разі залучення вчення тибето-буддійської традиції Калачакра, яке «балансує» між релігійно-філософською та науковою думкою. Заради цього розглянуто зв’язок вчення Калачакра з класичними буддійськими науками, зокрема традиційною астрономією (астрологією) та медициною (алхімією). Особливу увагу приділено метафізичній системі Калачакра, яка пропонує власну модель феноменального світу і дає можливість намітити певні зв’язки між різними рівнями свідомості, та потенціалу філософських підходів до аналізу цієї моделі. Як висновки сформульовано окремі попередні зауваження щодо кардинальної парадигмальної відмінності прикладних буддійських наук (астрономії, медицини) від сучасних західних наукових світоглядних позицій, що варто враховувати, якщо є наміри ставити в межах діалогу «буддизм – наука» культурно-філософські питання. (У статті використано матеріали до сходознавчого семінару, проведеного автором в Інституті філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України 26 березня 2019 р.)
Матеріал надійшов 16.04.2019
Посилання
- Andresen, Jensine, and Forman, Robert. 2000. “Methodological pluralism in the study of religion.” Journal of Consciousness Studies 7(11-12):7–16.
- Andresen, Jensine. 2002. Summaries of Doctoral Dissertations: Kālacakra, “The Wheel of Time”. The Harvard Theological Review 95(4):453–78.
- Badmaev, Petr. 1991. Osnovy vrachebnoy nauki Tibeta: Zhud-Shi. Reprint izd. Glavnoe rukovodstvo po vrachebnoy nauke Tibeta. Zhud-Shi. St. Petersburg, 1903. Moscow: Nauka [in Russian].
- Beer, Robert. 1999. The Encyclopedia of Tibetan Symbols and Motifs. CO: Shambhala.
- Bernbaum, Edwin. 1980. The Way to Shambhala. Garden City, NY: Doubleday.
- Berzin, Alexander. 2010. Introduction to the Kalachakra Initiation. USA, NY: Snow Lion.
- Dalai Lama. 2017. Science and Philosophy in the Indian Buddhist Classics. Vol. 1: The Physical World, ed. by Thupten Jinpa, trans. by Ian Coghlan. MA: Wisdom Publications.
- Dandaron, B. D. 2006. Izbrannye stat’i. Chernaya Tetrad’. Materialy k biografii. Istoriya Kukunora Sumpy Kenpo. St. Petersburg: Evraziya [in Russian].
- Davis, Jake, and Evan Thompson. 2013. From the Five Aggregates to Phenomenal Consciousness: Toward a Cross-Cultural Cognitive Science. In Blackwell Companions to Philosophy: A Companion to Buddhist Philosophy 50:585–98, ed. by Steven M. Emmanuel. DOI: https://doi.org/10.1002/9781118324004.ch38
- Dudko, S., and Ulanovskaya, A. 2009. Simvoly Buddizma. Moscow: Maratika [in Russian].
- Dylykova-Parfionovich, V. S. 2018. Kalachakra Tantra. Vol. 1. Vselennaya. Moscow: Soyuz Dizayn [in Russian].
- Eisen, Arri, and Konchok Yungdrung. 2017. The Enlightened Gene: Biology, Buddhism, and the Convergence that Explains the World. New England: University Press ForeEdge.
- Henning, Edward. 2007. Kalacakra and the Tibetan Calendar (Treasury of the Buddhist Sciences). NY: American Institute of Buddhist Studies.
- Jamgön Kongtrul Lodrö Tayé. 2003. Myriad Worlds: The Treasury of Knowledge, Book 1, trans. by Kalu Rinpoche Translation Group. Boston and London, MA: Snow Lion.
- Kalantarova, Olena. 2018. “Kultura chasu v tybetskomu buddyzmi: vstup do istoriohrafii vchennia Kalachakry [The Culture of Time in Tibetan Buddhism: The Introduction to the Historiography of Kalachakra].” Naukovi Zapysky NaUKMA. Istoriia i Teoriia Kultury [NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture] 1:53–61. DOI: 10.18523/2617-89071153529 [in Ukrainian].
- Kalantarova, O., and Korol, D. 2016. “Tsyvilizatsiini ta ideolohichni transformatsii v Tsentralnii Azii. Sproba kulturolohichnoho analizu prats B. I. Kuznietsova [Civilization and ideological transformations in Central Asia. Attempt of the cultural analysis of the works of B. I. Kuznetsoff].” Naukovi Zapysky NaUKMA. Teoriia i Istoriia Kultury [NaUKMA Research Papers. Theory and History of Culture] 179:68–75 [in Ukrainian].
- Kharkova, Ye. Yu. 2009. “Desyat klassicheskikh nauk v tibeto-buddiyskoy kulture.” Vestnik Russkoy khristianskoy gumanitarnoy akademii 10(3):97–108 [in Russian].
- Kuznetsoff, B. I., and Gumilev, L. N. 2003. Strana Shambala v legende i v istorii. In Tibetika, 52–9. Saint Petersburg: Evraziya [in Russian].
- Strelkov, A. M. 2011. Legenda o Shambale buddiyskogo ucheniya Kalachakra. Ulan-Ude: Udumbara [in Russian].
- Strelkov, A. M. 2012. “Pyataya glava «Shri-Kalachakra-Lagkhu-Tantra-Radzha-Khridai»: «Obobshchenie glavy o dzhnyane».” Buddizm v Rossii 44:4–23 [in Russian].
- Wallace, B. A. 2001. “Intersubjectivity in Indo-Tibetan Buddhism.” Journal of Consciousness Studies 8(5-7):209–230.
- Lha dbang Tshe ring. 2002. Bsdud pa’i rgyud kyi rgyal po dus kyi ‘khor lo’i ‘grel bshad rtsa ba’i rgyud kyi rjes su ‘jug pa stong phrug bcu gnyis pa dri ma med pa’i ‘od ces bya ba bzhug so. India, Dharamsala: Bod gzhung sman rtsis khang / Men-Tsee-Khang, Documentation & Publication Department.
- Lha dbang Tshe ring. 2014. Dpal dus kyi ‘khor lo’i bsdud pa’i rgyud dang de’i rgyas ‘grel dri ma med pa’i ‘od ces bya ba bzhug so. India, Dharamsala: Bod gzhung sman rtsis khang / Men-Tsee-Khang, Documentation & Publication Department.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Olena Kalantarova
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії CC BY 4.0 Creative Commons Attribution International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).